Що я знаю про
цих політиків:
ПРО ЮЩЕНКО В.А.
Зовсім
не зрозуміло, чому дехто
вважає небезпечним для
України, коли хтось з
політичних лідерів має
родинні зв'язки з
громадянами іншої
держави. Наприклад, як
Ющенко. Це що психічна
хвороба, яка залишилась
у спадок від життя за
"Залізною завісою?
В усі часи вважалося
престижним заводити
родинні стосунки з
громадянами інших
впливових держав.
Мати добрі відносини з
США - це що для України,
зайва розкіш?
Чи все світло, що у вікні,
повинно бути тільки
Російським?
А ще закидають, що донька
Віктора Андрійовича
навчалась за кошти банку
"Україна". Що у
цьому аморального? Може
тільки те, що не усі
українські діти мають
можливість навчатися
так само. Але ж це не
аргумент.
Хтось навчається за
рахунок колгоспу у якому
працюють батьки, хтось
за рахунок фірми, чи
підприємства, які
готують собі кадри. Аби
був толк. Не на гру ж в
рулетку виділялись
кошти.
Я,
Віктора Андрійовича
підтримую, тому, що він
в неймовірно важких
умовах протистояння з
деструктивними
силами, все ж
спромігся зупинити
зубожіння народу і
зрушив важіль на
покращення ситуації в
усіх сферах життя.
Тому, що він знає, що
треба робити, щоб
вивести Україну з
глухого кута і вміє
робити те, що знає.
Тому, що Віктор
Андрійович чесна
порядна людина.
ПРО
ТИМОШЕНКО Ю. В.
Знаю
що у неї дуже багато
ворогів, які ніяк не
можуть найти засобу її
знищити. Знаю, що всі її
вороги належать до блоку
деструктивних сил. Знаю,
що це сильна і незламна
жінка, яка не по жіночому
вміє триматися в
нерівній боротьбі з
кланово-злочинним
режимом Кучми.
ПРО
О.О.ОМЕЛЬЧЕНКО
Людина
професіонал з
найбільшої букви, якій
бог дав можливість
займатися справою, яку
вона любить і вміє
робити краще за інших.
Що б про нього не
говорили недруги,
відповідь одна:
"Собаки гавкають, а
караван іде"
ПРО МОРОЗА О.О.
З
розповідей близьких
мені людей, які мали
нагоду спілкуватись з
Олександром
Олександровичем на
побутовому рівні, ця
людина заслуговує
поваги і довіри.
ПРО
КУЧМУ
Бездара вести політичну
діяльність
цивілізованими
відкритими методами і
великий спец вести її
методами кримінального
світу. Відповідно і
команду підбира.
ВІТРЕНКО Н.М.
Український
Жериновський у спідниці.
Неурівноважена особа,
яку до влади не можна
допускати на відстань
гарматного пострілу.
Бреше фантазує і не
запинається, мабуть
тому, що дуже вірить у
свою фантасмагорію.
МЕДВЕДЧУКА В.В.
Хитрий
і підступний тип, який
вміє приховувати свою
злобність, але не завжди
йому це вдається.
Народний
депутат України Дмитро
Чобіт написав книгу
"Нарцис, або Штрихи до
політичного портрету
Віктора Медведчука". (На
книгу досить великий
попит, мабуть увесь
тираж вже розкуплено Прим. Українця)
За словами Д.Чобота,
цю книгу він писав як
історик та політик
виключно з позиції
правди. Книга
"Нарцис", за словами
Д.Чобота, це не біографія
В.Медведчука, а лише
штрихи до неї. Зокрема, в
книзі "Нарцис, або
штрихи до політичного
портрету Віктора
Медведчука" автор
розповідає про такі
невідомі широкому
загалу факти з життя
екс-віце-спікера, як
позбавлення його волі у
1974 році терміном на 2
роки за статтею 102
Кримінального кодексу.
Однак при цьому Д.Чобіт
зазначає, що матеріали
цієї кримінальної
справи "зникли", і
припустив, що це
зникнення могло бути
"навмисним". Разом з
тим автор знайшов
підтвердження судимості
В.Медведчука не в
судових чи
правоохоронних органах,
а "в інших
інституціях, де
збереглися документи
про це". Також у книзі
"Нарцис" приділена
увага і тому факту, що
В.Медведчук був
адвокатом відомого
правозахисника Василя
Стуса. За твердженням
Д.Чобота, в 60-70-х роках
справи політичних
в"язнів вели лише
"вибрані адвокати",
які "співпрацювали з
органами". Автор
вважає, що В.Медведчук не
тільки не допомагав
своєму підзахисному, а й
усіляко "валив"
його, що й призвело до
того, що В.Стус
відмовився від
адвокатських послуг
В.Медведчука.
На
запитання
журналістів, чи є у
біографії
В.Медведчука
позитивні сторони,
Д.Чобіт відповів,
посилаючись на слова
першого тестя
В.Медведчука: "він
дуже розумний, але
дуже підлий",
наголосивши, що, на
його думку, така
людина "не може бути
в політиці взагалі".
