ХТО ТАКІ УКРАЇНЦІ.

.
На головну сторінку.
.

Я УКРАЇНЕЦЬ.
Не найкращий представник нації, але і не найгірший. Не націоналіст-фанатик, але і не "хатоскраївець". До перших - тих, що не зовсім з’їхали з глузду на темі націонал патріотизму, звичайно, я маю більшу повагу, ніж до останніх, хоча за часів СРСР, сам до певної міри, був схожим на останніх. Взагалі, до недавнього часу, я досить успішно міг сам себе заспокоювати тим, що, хоч я не є воїном, політиком, чи торгашем - зате, без перебільшення, я є тим, хто їх годує.
Та виявляється: лише годувати, тих, від кого залежить життя і добробут, не досить...

Виявляється що:
- Хто не цікавиться політикою - з тим, рано чи пізно, політика зробить недобре діло.
- Хто не вміє битися - тому, рано чи пізно, сядуть на шию і будуть понукати.
- Хто не вміє торгувати, того обов'язково обдурять.

Так збудований світ. Щоб виживати, треба вміти все.
Що я і намагаюсь робити.

ХТО ТАКІ УКРАЇНЦІ.

Коли мова йде про: німецьку пунктуальність, англійський
консерватизм, французьку вишуканість, або американську самовпевненість - чи задумувались Ви, що, на цей рахунок,
можна сказати про українців?
Чим українці вирізняються поміж інших людей?

Самому українцеві зробити, на цей рахунок, не упереджений висновок, важко. Правильно його може зробити тільки сторонній спостерігач. Але те, чому дійсні українці намагаються уберегти свою культуру й мову від нищівного впливу мови великого сусіда, про це, ми - українці, говорити можемо й мусимо.
Найперше, це те, що російська мова для української культури - то те саме, що американські фільми, для європейського кінематографу. Російська мова, як і багато чого іншого російського, агресивніша за українську. (Достатньо навчитись володіти десятком російських матів і вже можна порозумітися з любим, хто вміє те саме). Тому українці категорично проти надання російській мові статусу другої державної. Допустити це, означає віддати на поталу свою рідну.

З якими словами й поняттями асоціюють слова
"УКРАЇНА" і "РОСІЯ":

Рослини

Верба. Калина. Сонях.

Береза. Дуб. Черемха.

Звірі

Лось. Олень. Косуля.

Ведмідь. Вовк.

Домашні тварини

Кіт, який любить гуляти сам по собі.

Сторожовий пес, який нічого нікому не подарує - краще в землю зариє.

Птахи

Соловейко. Лелека.

Орел. Сокіл. (Двоголовий орел на гербі).

Місце подій у казках.

Природа рідного краю.

Тридев'яте царство. За морями за горами.

Герої казок

Населення лісів полів і водоймів - як існуючі, так і міфічні.

Найвиразніші: Іван-Дурак, Баба Яга, Кощей Безсмертний.

Пісенний жанр

Народні пісні. На жодній мові світу не створено скільки пісень, як на українській. (Тільки записаних 200 000)

Російський шансон. На жодній мові світу не створено скільки блатних пісень, про розгульну і роз нещасну долю злочинців, як на російській.

Риси характеру

Сентиментальність. Недовірливість. Заощадливість, межуюча зі скупістю. Зваженість, що веде до нерішучості.

Розудалість, що межує з розгільдяйством. Щедрість межуюча з марнотратством. Сміливість до агресивності. Нестриманість.

Лайка

Приниження розумових і фізичних здібностей опонента. Порівняння з тваринами і негативними персонажами потойбічного світу.

Приниження матері, жінки. Загальна зневага й опошлення статевих взаємовідношень між людьми. (Одним словом: русскій мат)

Народні герої

Тарас Шевченко

Пугачов. С.Разін. Г. Распутін.

Керівники держави

Князі. Гетьмани.(Гетьмани обирались народом).

Царі. Імператори. Вожді. (Ніхто не обирався народом).

Висновок:

З цих порівнянь можна прийти до висновку, що українці, в більшості випадків, вояки по примусу, а не по покликанню. В тому причина, що вони майже увесь час, вільно, чи не вільно, потрапляли в рабську залежність від сусідніх, більш войовничих народів.
Зараз, коли міжнародна спільнота, як ніколи раніше, має вплив на міждержавні стосунки окремих країн, необхідність сплачувати данину покори, за союз більш впливовому союзнику, відпадає. І ніякої крамоли, так думати, з боку України нема. Ніщо не стоїть на місті. Змінюється історичне середовище - змінюється мораль у міжнародних стосунках. Україна сповна заплатила при "розлученні" з Росією. Остання обдерла її, як липку. За свою мову, культуру і звичаї, нам ще довго доведеться воювати з тими, хто під впливом "(не) Старшого (не) брата", втратив до свого історико культурного надбання почуття. Я кажу про тих, про кого досить вдало у своєму віршеві сказав Дмитро Білоус:

Не раді родичі обновам.
Чи ти об'ївся блекоти,
Що не своїм, не рідним словом
Із матір'ю говориш ти?
Ти втратив корінь і основу,
Душею вилиняв дотла,
Бо ти зневажив рідну мову,
Ту, що земля тобі дала.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Для тебе й Київ - напіврідний,
І Мінськ піврідний, і Москва.
Бо хто ти є? Іван безрідний,
Іван, не помнящий родства!

Україну задовольняють нинішні кордони і ні чиїх земель їй не потрібно. На відміну від Росії, яка, навіть загарбавши землі усього світу, для повного щастя все одно шукатиме, де тєє "Царство - Тридев'ятеє Государство", щоб і його прибрати до рук. Українці розуміють, що щастя і добробут народу, на сучасному етапі розвитку людства, ніяк не залежать від розмірів території, на якій вони проживають. - Щастя і добробут залежать від того, на скільки розумно господарює народ на тій землі, яка у нього є. Історія багатьох країн світу переконує нас у цьому.
Тих, хто звик думати по російському - по великодержавному, завжди буде душити "жаба", що територія їхньої держави зменшилась. Душитиме і тих, що по цей бік кордону, і тих, що по інший.